Життєвий та творчий шлях Івана Нечуя-Левицького

Колосальне всеобіймаюче око України.

Іван Нечуй-Левицький (1838-1918)

 «Писати треба так, як люди говорять.»

І. Нечуй-Левицький 

«Іван Левицький – се великий артист зору, колосальне, всеобіймаюче око України.»

 І. Франко   

Народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблеві Київської губернії, в сім’ї сільського священика. У 7 років віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. У 14 років вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік. Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем. 1861 року вступає до Київської духовної академії. 

1865 року закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії в гімназіях Каліша та Седлеця. Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати. З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів. Потрапляє під таємний нагляд жандармерії. 1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці. До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях. Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року. 

«Українське життя – то не початий рудник, що десь під землею, хоч за його вже бралися такі високі таланти, як Шевченко…» 

І. Нечуй-Левицький Твори: 

1868р. «Дві московки» 

1876р. повість «Микола Джеря» 

1875р. комедія «На кожум’яках» 

1875р. історична драма «Маруся Богуславка» 

1878р. повість «Бурлачка» 

1879р. повість «Кайдашева сім’я» 

1881р. «Старосвітські батюшки та матушки» 

1890р. «Українські гумористи й штукарі» 

1893р. повість «Над Чорним морем» 

1907р. «Сучасна часописна мова в Україні» 

1914р. «Граматика української мови» в 2-х ч.