Висловлювання відомих людей про творчість Івана Нечуй-Левицького

•  «Іван Левицький — се великий артист зору, се колосальне, усеобіймаюче око України» (І.Франко). 
• «Кайдашева сім’я» з погляду «на високо-артистичне змалювання селянського життя і добру композицію належить до найкращих оздоб українського письменства» (І. Франко).
•  «Яка прекрасна мова! Читав — наче погожу воду у спеку пив. Яке знання народних звичаїв, народного життя!» (М. Коцюбинський). 
  
  
  
• «Жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо затьмареного тугою за кращим життям, твору…, як «Кайдашева сім’я» Нечуя» (М.Рильський). 
• «Кайдашева сім’я» — сумний твір, повість-трагікомедія» (С. Процюк). 
• «Кайдашева сім’я» — це модель всієї України. Автор блискуче розкрив деякі непривабливі риси нашої національної вдачі, які існують поза часом. Україна XXI ст. залишається схожою на «Кайдашеву сім’ю» (В. Панченко).
  
  
  

Цитати Івана Нечуя-Левицького

«Українське життя — то непочатий рудник, що десь під землею, хоч за його вже бралися такі високі таланти, як Шевченко».

«Мова народу є тілом нації, національний психологічний характер — то її душа».

«Коли писальник хоч трошки себе чує українським громадянином, часткою українського народу й українського громадянства, він повинен мати за святу повинність одсвічувати в своїй фантазії, в свойому серці ту громаду, […] а не перелазити в чужі городи і підставляти свою душу під картини чужої, неукраїнської жизні».

 Цікаві факти з життя Івана Левицького

1. Іван Нечуй-Левицький ніколи не був одружений, мав реноме відлюдника.
2. Іван Нечуй-Левицький в Києві мешкав у флігелі на вулиці Новоєлизаветинській. У дворі був садок, невеликий ставок і пасіка. Тут він прожив до 1909 року, коли дім знесли.
3. Нечуй-Левицький був досить дивакуватим, наприклад, завжди ходив з парасолькою. Він був надзвичайно пунктуальним. Щодня, у визначений час, ішов гуляти одним й тим самим маршрутом: до Володимирської вулиці, потім до фунікулера й назад Хрещатиком додому, завжди під парасолькою.
4.  Спати лягав рівно о десятій, навіть із власного ювілею пішов спати, не дослухавши вітальних промов.
   
   
   
5.  Іван Нечуй-Левицький зовсім не вживав спиртного. Дуже не любив суперечок: хворів по два тижні, після того як доводилося з кимось посваритися.
6. Про нього в Києві ходили анекдоти: що журнали читав не регулярно, а весь комплект наприкінці року, і потім переказував усім старі новини з тих журналів
7.  25 років віддав Нечуй-Левицький педагогічній праці. Він мав неабиякий вплив на молодь, пояснював учням, серед яких було чимало українців, що минуле народу не слід забувати.
8.  Самотній холостяк ніколи особливо не дбав про гроші, витрачаючи все на книги, які в кінці життя виявилися нікому не потрібними.

 

 Життєвий та творчий шлях Івана Нечуя-Левицького

Колосальне всеобіймаюче око України.

Іван Нечуй-Левицький (1838-1918)

 «Писати треба так, як люди говорять.»

І. Нечуй-Левицький 

«Іван Левицький – се великий артист зору, колосальне, всеобіймаюче око України.»

 І. Франко   

Народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблеві Київської губернії, в сім’ї сільського священика. У 7 років віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. У 14 років вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік. Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем. 1861 року вступає до Київської духовної академії. 

1865 року закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії в гімназіях Каліша та Седлеця. Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати. З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів. Потрапляє під таємний нагляд жандармерії. 1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці. До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях. Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року. 

«Українське життя – то не початий рудник, що десь під землею, хоч за його вже бралися такі високі таланти, як Шевченко…» 

І. Нечуй-Левицький Твори: 

1868р. «Дві московки» 

1876р. повість «Микола Джеря» 

1875р. комедія «На кожум’яках» 

1875р. історична драма «Маруся Богуславка» 

1878р. повість «Бурлачка» 

1879р. повість «Кайдашева сім’я» 

1881р. «Старосвітські батюшки та матушки» 

1890р. «Українські гумористи й штукарі» 

1893р. повість «Над Чорним морем» 

1907р. «Сучасна часописна мова в Україні» 

1914р. «Граматика української мови» в 2-х ч.